«Подільський пересмішник»: виставка Івана Гончара у Києві як повернення до живої традиції
У березні 2025 року у партнерстві з Асоціацією мистецтвознавців, експертів, оцінювачів та реставраторів Національний музей декоративного мистецтва України представив виставковий проєкт, що став однією з найпомітніших подій сезону у сфері народного мистецтва — експозицію «Подільський пересмішник», присвячену творчості Івана Тарасовича Гончара (1888–1944). Відкриття відбулося 13 березня, і вже з перших днів стало зрозуміло: йдеться не просто про чергову музейну виставку, а про спробу заново прочитати постать митця, який довгий час залишався в тіні великих наративів українського мистецтва.
Назва проєкту — «Подільський пересмішник» — звучить майже як метафора, і не випадково. Вона відкриває глядачеві світ майстра, у якому поєднуються іронія, народна мудрість і глибоке відчуття форми. Саме ця інтонація — легка, але точна — визначає характер його кераміки: пластика, що ніби «усміхається», образи, що балансують між побутом і символом, між ремеслом і мистецтвом.
Експозиція стала першою настільки масштабною спробою представити творчість Івана Гончара в музейному просторі саме як цілісне явище. У фондах музею зберігається понад 200 його робіт, і значна частина цієї колекції була вперше показана широкому загалу. Це дозволило побачити не лише окремі твори, а й логіку розвитку митця — від ранніх пошуків до сформованої пластичної мови.
Особливу увагу в експозиції приділено київському періоду творчості Гончара — часу, коли його талант отримав новий імпульс і професійне осмислення. Саме тут народжуються роботи, в яких відчувається впевненість форми, чіткість композиції та внутрішня свобода автора. Вони вже не просто декоративні об’єкти, а самостійні художні висловлювання, що вписуються у ширший контекст українського мистецтва ХХ століття.
Виставка «Подільський пересмішник» стала не лише презентацією музейної колекції, а й важливим жестом культурної пам’яті. Вона повертає глядачеві ім’я майстра, який працював у межах народної традиції, але мислив значно ширше — як художник, що відчував форму, простір і характер образу. І в цьому сенсі проєкт у Національний музей декоративного мистецтва України — це не лише про минуле, а й про сучасне розуміння того, що таке українське мистецтво сьогодні.
