Медіа

Багатоголосся, вибух кольорів, фантастичних і земних водночас образів, креативність в усьому, навіть матеріалі, на якому намальовані картини, зрештою, життєвий шлях самого автора – Петра Бойка, який попри складні роки, ніколи не полишав малювання, – все це заповнило простір виставки.

У середу, 4 грудня в Будинку кіно (Київ, вул. Саксаганського, 6) відбулася презентація проєкту «Кіно в моїй голові». Проєкт представляє творчість художника Петра Бойка і включає низку подій.

У номері «Антиквара» інтерв’ю з художником Петром Бойком, де він відверто, часом не без іронії, розповідає про себе, і присвячене майстру есе Олексія Зотикова з підзаголовком «химеротерапія від Петра Бойка».

Репортаж 33 Каналу з незвичайної виставки українського художника Петра Бойка у закинутому протитуберкульозному диспансері у середмісті Києва.

Художник запросив на виставку людей зі складною долею: безхатьків, що живуть на вулиці та блукають світом. Петро Бойко вважає їх найближчими, істинними шанувальниками своєї творчості, здатними осягнути задум його картин.

Репортаж 33 Каналу зі знімального майданчика короткометражки про українського художника Петра Бойка у закинутому медичному закладі на Печерську у Києві.

Фільм про Петра Бойка зняли у незвичному місці – у закинутому протитуберкульозному диспансері на Печерську (в Києві). У цьому приміщенні проходила виставка художника, на яку він запросив невелике коло глядачів – людей з непростою долею.

Ті, хто прийде на презентацію проєкту, стануть першими глядачами прем’єри короткометражного художнього фільму «Кіно в моїй голові», який зняли у незвичному місці – у закинутому протитуберкульозному диспансері на Печерську.

Премія Гегамяна – нагорода за віддане служіння мистецтву та досягнення у галузі візуального мистецтва. Присуджується щорічно.

У середу, 15 листопада, в Українському культурному центрі у Франції (Centre Culturel d’Ukraine en France) відбудеться презентація журналу «Антиквар» №130, присвяченого творчості Ольги Рапай.

Цей «Антиквар» — зворушливий, яскравий, насичений, ностальгійний і оптимістичний водночас — як сама атмосфера другого поспіль воєнного київського літа і як тема, якій присвячено цей журнал: «Світ образів Ольги Рапай».

Керамічні панно, барельєфи, екстер’єрна та інтер’єрна кераміка Ольги Рапай лишились і прикрашають сьогодні громадський простір Києва, але про саму скульпторку згадка у столиці з’явилась вперше до дня її народження 1 серпня